вторник, 8 марта 2011 г.

Роздуми на тему "Хліб - всьому голова"

Кір'ян М.

Лобкова Еліна

Якось, один чоловік знайшов грудку золота. У своєму господарстві він не міг його застосувати і вирішив продати, але боявся продешевити. І пішов чоловік до мудреця з проханням допомогти визначити вартість золота. І сказав йому мудрець:
- Ти сьогодні їв?
- Ні, не їв.
- А вчора?
- І вчора не їв.
- А позавчора?
- Позавчора їв.
- От коли ти поголодуєш три доби, своє золото віддаси за шматок хліба.





Хліб - всьому голова.
Всім відоме українське прислів'я. В ньому закладена вікова мудрість українського народу, який протягом усього розвитку і приділяв хлібу велику увагу. Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни. З давніх давен у житті українців було і залишається на першому місці виховання з раннього дитинства дбайливого ставлення до хліба. Україна завжди була,  і є, і буде житницею, хлібною країною, бо має багаті чорноземні грунти.
Хліб... Ось він - свіжий, м'який, запашний лежить на вишитому рушнику. Від нього йде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка.

Курінна Софія


Хліб
Одного разу пекар узяв борошно та спік хліб. Хліб вийшов чарівний. Він сподобався всім людям. Він дарував усім, хто його куштував, силу, здров'я, розум. 
Хліб - всьому голова!





Хліб на столі - щастя у домі.


Хліб - всьому голова!
Ось яка історія трапилась. Приїхав мужик на поле, почав соху налагоджувати, раптом - біда, вовки коня загризли. Загорював мужик: як тепер смужку зореш?
А тут нова біда: річка вийшла з берегів, всі дороги затопила. Що робити? Зирк по стежині пан крокує. Підійшов ближче та й питає:
- Чи не знаєш ти, як в місто потрапити?
А мужик відповідає:
- Почекай трохи. Спаде вода, тоді і ступай.
Пан розсердився.
- Ще чого? Мені чекати не належить, у кого гроші, той і пан всьому.
- А ось і ні! - говорить мужик. - Хліб - всьому голова!
Пройшов час. Пан зголоднів, а в кишенях тільки золото. 
І справді, подумав, золотом не наїсися. Пропадеш без хліба!

Хліб
Настала весна, розтанув сніг. Тракторист зорав землю і люди посіяли насіння пшениці. Згодом з'явилися крихітні паростки. Вони напувалися дощовою водою, гартувалися на сонці, мужніли під буйними вітрами. І ось диво! Вони стали золотими колосками з добірним зерном. Зерно відвезли на млин. З борошна пекар замісив тісто і спік рум'яний свіжий хліб. 
Без хліба - нема обіду!


Базікало Катерина
Кір'ян М.






Комментариев нет:

Отправить комментарий